Мистецтво
«Мистецтво – це своєрідний камертон
цивілізації, універсальний спосіб мислення,
здатний формувати не просто людину
розуму, а людину духовну».
Л.М.Масол
У статті проаналізовано особливості впливу мистецтва на дитину, її свідомість, світогляд, мораль. Про важливість створення естетичного середовища для формування особистості.
Постановка проблеми. Сучасна криза суспільства має прояв у всіх сферах людської діяльності: економічній, політичній, ідеологічній, моральній та духовній. Духовна криза – найстрашніша, оскільки є причиною усіх інших. Все це змушує сьогодні по-новому поглянути на процес виховання дітей та юнацтва та переосмислити завдання, які стоять перед навчальними закладами. Головною проблемою на шляху реалізації завдань є удосконалення шляхів формування у дітей якісно нового мислення, розумово-вольової активності, моральної та естетичної свідомості, навчити відрізняти, що є прекрасне, а що потворне.
До питання вивчення особливостей взаємозв’язку “особистість – мистецтво ” зверталося та звертається багато філософів, мистецтвознавців. Естетичне виховання дослідники розглядають як в широкому (соціальному) так і вузькому (сугубо педагогічному) значенні [2], як забезпечення спеціально організованих умов для духовного збагачення особистості засобами мистецтва, формування естетичної культури, світоглядних уявлень, ціннісних художніх орієнтацій у соціокультурному просторі. (І. Бех, Л. Масол, Г. Шевченко, Н. Миропольська, Л. Аристова та ін.).
Метою даної роботи є дослідження впливу мистецьких засобів на становлення особистості.
^ Виклад основного матеріалу. Саме мистецтво створює міцну завісу від бездуховності, байдужості, аморальності в суспільства. Дитина, що виховувалась засобами мистецтва, для якої створене відповідне середовище в школі має інше бачення світу, інші погляди, вищі орієнтири. Перед школою та педагогічним колективом постає дуже важливе завдання: сприяти, щоб кожна дитина в майбутньому стала не просто пасивним членом суспільства, а інтелектуальною, ініціативною, творчою, суспільно корисною особистістю.
Саме в дитинстві закладаються основи інтелекту людини, формуються різнобічні потреби, погляди, ідеали. Тому цей період є найсприятливішим і найвідповідальнішим. Чим раніше й активніше здійснюється процес прилучення до прекрасного, тим він ефективніший, міцніший, тим глибше формуються інтереси до мистецтва, ефективніше йде процес духовного розвитку людини.
З дитинства виховується здібності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне, отримувати задоволення від власноруч створеного. Долучаючись до художньої діяльності виробляється певне відношення до природи, праці, суспільного життя, побуту. Таким чином мистецтво з однієї сторони служить засобом пізнання світу, а з другої - засобом виховання.
Іншим важливим моментом у педагогічному трактуванні мистецтва є те, що краса і добро завжди йдуть поручі. Мистецтво здатне нести добро. Аналізуючи внутрішній стан людини, відомий філософ С. Франк стверджує, що "десь недалеко від краси знаходиться добро" Звідси й відомий афоризм: "Краса врятує світ".
Проаналізувавши важливість мистецтва та зробивши акцент на створенні естетичного середовища школа повинна враховувати вимоги часу, вивчати особливості дитячої психології, їх вподобання, інтереси, визначити конкретні напрямки роботи закладу беручи до уваги можливості школи, педагогічне забезпечення, активно включати в цю справу батьків та позашкільні установи, постійно здійснювати самоаналіз, самооцінку власної діяльності, своїх можливостей у досягненні поставлених цілей, пов'язаних із задоволенням художньо-естетичних потреб та інтересів учнів.
Виходячи з вище викладеного можна сформулювати загальні принципи створення естетичного середовища:
1. Естетичне виховання повинне бути єдиним безперервним процесом в рамках навчального і позакласного часу, охоплювати у різних формах усіх учасників навально-виховного процесу.
2. В основі естетичного виховання повинні бути форми, різні за методами та засобами виховання.
3. Участь у навчально-виховному процесі закладів культури та мистецтва (музеї, виставки, концерти, театральні вистави, екскурсійна діяльність).
4. Активна творча діяльності учнів у художній самодіяльності, гуртковій та секційній роботі.
Естетичне виховання має бути системним та гармонійним.
Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, етика, природа, естетика навчальних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями,тощо.
Специфіка кожного виду мистецтва в тому, що воно особливо впливає своїми художніми засобами і матеріалами: словом, звуком, рухом, фарбами, природними матеріалами. Музика, наприклад, безпосередньо звернена до музичного відчуття. Скульптура зачіпає інші струни людської душі. Вона передає об’ємну, пластичну виразність форм. Безсумнівно, характер впливу мистецтва на думки, почуття і поведінку людей не слід спрощувати. Віддача тут не завжди пряма. Одна людина після контакту з художнім твором може відразу ж безпосередньо відчути на собі його вплив, друга буде довго роздумувати, поступово засвоюючи почерпнуте з нього, у третьої той самий твір мистецтва залишить ледь помітний слід у душі. Четверта взагалі залишиться байдужою до сприйнятого. До того ж, на думку Л. Виготського, "мистецтво... ніколи прямо не народжує з себе тієї чи іншої практичної дії, воно лише готує організм до цієї дії".
Деякі види мистецтв, що прямо не передбачені навчальним планом (як от розпис на тканині в техніці батік, перебірне ткацтво, гончарство тощо), представлені в школах лише завдяки додатковим вмінням та ентузіазму окремих педагогів. Питання різноманітності видів мистецтв, що
представлені в школах, залежать від можливостей їх керівників створити якомога повніший мистецький осередок.
Таким чином, в естетичному вихованні духовної особистості можуть використовуватися різні джерела, які створюють естетичне середовище навчального закладу:
твори образотворчого мистецтва;
музика, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку;
художня література, де головним виразником естетики є слово;
театр, кіно, телебачення, естрада;
природа, її краса в розмаїтті та гармонії барв, звуків та форм;
факти та події суспільного життя;
оформлення побуту (залучення учнів до створення естетичної обстановки в навчальному закладі).
Важливою умовою ефективного підвищення естетичної культури є створення сприятливого естетичного середовища в школі (картинні галереї, світлиці, художні майстерні, естетичне оформлення навчальних кабінетів) та активна взаємодія з навколишнім середовищем, закладами культури (музеями, філармоніями, театрами) з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і потреб учнів. Передбачається організація зустрічей, майстер-класів з митцями – народними і професійними.
Життя – це грунт із якого вона, людина, проростає відповідно генетичного закладеного матеріалу та залежно від того оточення в якому вона існує. Створюючи естетичне середовище педагогічний колектив формує майбутнє.
Перебування дитини в такому середовищі є передумовою виникнення певних взаємозв’язків та відношень. «В осмисленні життя на індивідуальному рівні слід виходити з того, що воно завжди єдине, а отже неповторне, тому всі життєві ситуації та явища людина переживає з більшою чи меншою інтенсивністю… Лише переживання єднає особистість і навколишнє соціальне і природне довкілля як реальне бутя
перетворює його на життєву соціокультурну ситуацію, у якій відбувається її розвиток.» [1, с. 126].
Розвиток людини – надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів, зокрема мистецтво через художні образи.
Адже художній образ – це поєднання дійсності й творчої індивідуальності митця. Він задає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку.
Характеризуючи цей феномен, Ф.М. Достоєвський зазначив, що в процесі спілкування з мистецтвом художні враження, "поступово нагромаджуючись, пробивають з розвитком серцеву кору, проникають у серце, в його сутність, і формують людину".
Не останнє значення має взаємодія вихователів і вихованців.
Учитель є організатором та реалізатором принципів формування естетичного середовища. Це перш за все знавець дитячої психології, який уміє створювати стимулюючі умови, які викликають живий інтерес до навчання, вдосконалення та бажання досягти високих результатів. Від умінь та компетентностей керівників та педагогічного колективу залежить реалізація самого експерименту, щодо формування естетичного середовища.
«Для того щоб присутність наставника стала для членів групи діючим духовним орієнтиром, потрібна особлива міжособистісна взаємодія у відносинах «наставник – вихованець». Наставник має бути непересічною особистістю, яка випромінює до вихованців гарячу та нездоланну любов, що пронизує та просвітлює усі цінності кожного з них. Цінності розчиняються у любові вихователя, створюючи специфічну мотивацію як синтез духовних цінностей і духовного образу наставника.» [1, с. 149].
Висновки. Повноцінне формування особистості неможливе без мистецтва. Перспективою вбачається впровадження в практику естетичного середовища.
Широке впровадження у навально-виховний процес засобів мистецтва сприяє формуванню соціально-комунікативної культури особистості, а також відкриває значний потенціал для самовдосконалення та самореалізації.
Основна мета естетичного виховання – це виховання культури почуттів. Головне завдання – розвинути у дитини здатність «приймати», «передавати», «трансформувати», тобто бути споживачем і творцем культури, формувати моральну та естетичну свідомість.
1. Бех І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку: навчальний посібник/ І.Д. Бех //життя особистості в смисло-ціннісному пошуку. – К.: Академвидав, 2012. – 256 с.
2. Сидоренко О.Л. Освітній простір вищого навчального закладу як визначальний чинник формування фахівця нового типу// Педагогіка і психологія. – 2002. - №3. – С.98-99.